Зірка (Артур Кларк)

Уривок з оповідання Артура Кларка «Зірка»

«The Star» is a science fiction short story by English writer Arthur C. Clarke.


Звідси до Ватикану три тисячі світлових років . Колись я був впевнений, що простір не владен над вірою, так само, як я був певен, що небеса символізують славу й велич Божого провидіння. Тепер, коли я зблизька побачив результат цього провидіння, моя віра дуже похитнулась. Я дивлюсь на розп’яття, що висить на стіні відсіку над монітором мого Mark-VI, і вперше в житті запитую себе: а що як це всього лиш беззмістовний символ?

Поки що я нікому нічого не казав, але правди не сховаєш. Факти говорять самі за себе, вони промовляють з безлічі магнітних стрічок й тисяч фотографій, які ми доставимо на Землю. Інші вчені, не гірше за мене, зможуть правильно  інтерпретувати їх, а я не з тих, хто буде потурати фальсифікації істини з якоюсь корисною метою, що подекуди створювало негативний імідж моєму ордену в давнину.

Настрій команди й без того вже доволі депресивний:  як то вони відреагують, коли дізнаються про повну картину цієї іронії долі. Серед них було мало віруючих, але навіть найзавзятіший цинік не отримав би задоволення від цих аргументів, щоб скористатися ними проти мене — у тій боротьбі, що вони вели, іноді прихованій, іноді доброзичливій,  але в основному безкомпромісній. Війні, яка тривала протягом всього нашого польоту від Землі. Для них було дивним, що головний астрофізик на кораблі — єзуїт. Доктор Чендлер взагалі ніколи з цим так і не змирився (цікаво, чому саме лікарі такі запеклі атеїсти?).

Часом він приходив до мене в робочу обсерваторію, де завжди була напівтемрява, і зірки сяяли тут у всій своїй небесній славі. Він заходив у сутінки й стояв, дивлячись у великий овальний ілюмінатор, в той час як небо повільно оберталось навколо нас. 

«Що ж, Отче,» — казав він — «цей всесвіт є дійсно вічним та безкінечним, і, можливо, Хтось й створив його. Але як ви можете вірити в те, що цей Хтось взагалі цікавиться тим, що діється з нами та з нашою жалюгідно маленькою планетою — цього я просто не розумію.» Й починалась запекла аргументована суперечка, в той час як навколо нас, за бездоганно прозорим пластиком ілюмінаторів, в тихому кружлянні, туманності й зірки описували свої нескінченні дуги.

Думаю, більш за все команду зорельота потішала, на їх погляд, очевидна невідповідність мого положення. Марно я намагався розповісти їм про три мої наукові статті в «Астрофізичному Журналі», чи про результати п’яти досліджень, надрукованих в «Щомісячних записках Королівського Астрономічного Товариства».  Я нагадував їм, що мій орден  вже давно славиться своїми науковими досягненнями. І, навіть, якщо нас зараз залишилось небагато, але від вісімнадцятого століття й дотепер, ми зробили свій суттєвий внесок в астрономію та геофізику.

То невже моя майбутня доповідь про туманність Фенікс стане кінцем нашої славної тисячолітньої історії ?

Боюсь, це буде кінцем не тільки цього..


Не знаю, хто дав туманності таке ім’я, але воно мені здається дуже недоречним. Якщо в ньому закладено пророцтво, то воно не здійсниться ще протягом кількох мільярдів років. Навіть саме слово «туманність» вводить в оману: адже це набагато менший космічний об’єкт, ніж ті колосальні хмари матерії ненароджених зірок,  які розкидані по всій довжині Чумацького Шляху. Більше того, у вселенському масштабі туманність Фенікс – піщинка, крихітна цятка розрідженої газової оболонки, що оточує самотню зірку.

А вірніше – те, що залишилося від зірки. . .

 

 

Оригінал тексту тут: THE STAR by Arthur C. Clake

 

«Зірка» (The Star) — науково-фантастичне оповідання англійського письменника Артура Кларка. Надруковане в листопаді 1955 року в журналі наукової фантастики «Infinity Science Fiction».

1956 року оповідання отримало премію Г’юґо як переможець в номінації «Найкраще коротке оповідання» — Hugo Award, Best Short Story (Win).

1958 року оповідання увійшло до збірки Артура Кларка «The Other Side of the Sky».


Колись..


Колись давно, можливо завтра, 
зустріну я Тебе ізнов, 
Щодня повторюю як мантру: 
Все подолає лиш Любов.. 

Колись в майбутньому, чи вчора — 
Ми будем разом назавжди… 
На небесах — все лиш про море, 
А в моїх мріях: Я і Ти .

Коли збуваються мрії

В кожного з нас свої бажання та мрії. I усі ми хочемо їх здійснити.

Для цього здобуваємо освiту, ходимо на тренiнги, будуємо кар’єру, але з часом

помічаємо, що результат нульовий або ще гірше, зовсім протилежний.

психолог Любомир Бованько каже:

Є таке правило – будь-яке сильне емоцiйне образне уявлення має тенденцiю до втiлення.. Якщо людина думає увесь час про (те чого не хоче) бідність, хвороби, невдачі, то вони у її мозку запускається як програма реалiзацiї (того, чого вона найбiльше боїться).


Варто навчитися мріяти про те, що хочеш і вірити у можливість здійснення мрії, а вже потім мрію перетворити в цiль. А цiлi мають бути конкретні, вимiрюванi, вираженi в часi, їх здійснення має залежати вiд людини і обов’язково записанi на паперi.

 

Завжди треба памятати – усе, що людина може уявити в деталях, вона може здiйснити. Все що нас оточує, спершу було чиєюсь мрiєю.


Варто знати, що нашим життям керують певні Закони і порушуючи їх не можна надіятися на довготривалий успіх у справах. У всіх релігіях вони описані. Наші добрі думки і вчинки створюють позитивний рахунок, наче депозит у банку, а недобрі думки і вчинки є ніби боргами. Якщо на рахунку більше позитивних накопиченнь людині ведеться добре, їй везе в житті, але якщо більше боргів, то жодні системи досягенння успіху не допоможуть, допоки баланс не стане позитивним. Тобто цій людині прийдеться або перенести страждання, або робити добрі справи, або і те і інше. Христос сказав: «Що посiєш, те й пожнеш». До речі цей рахунок у кожної родини є спільним, на нас впливає те, що роблять наші рідні.


Якщо ви приміром будете щиро переконані, що навколо вас вороги, або всі багаті є злочинцями, або щоб бути стрункою треба такою родитися, то як би ви не копіювали дії іншої людини, ваші негативні переконання унеможливлять довготривалі успішні дії, ви повернетеся до колишніх звичок. Людина у першу чергу шукає в житті підтвердження своїм переконанням, не важливо чи позитивним чи негативним.


Першим кроком до здійснення мрій і до змін у своєму житті є зміна переконаннь. Переконання — це фільтри сприйняття. Потім через дії, які постійно повторюються слід виробити нові успішні звички. Адже успішну людину від неуспішної відрізняють звички.

 

Переконання — це звичка до певних думок, що постійно повторюються

Наші мрії виражаються в дії, а дії, що повторюються перетворюються у звички, а звички, формують наш характер, а від характеру залежить доля людини.

 


Є надзвичайно ефективна формула: Проси-Вiр-Роби-Вiдпусти-Отримуй.

Ця порада розшифровується так — сильне бажання, але слабка прив’язка.


Ця формула діє лише за умови, якщо людина виховує в собі вдячність до життя за те, що вона вже має, а не мучиться тим, чого вона ще не отримала.


Є певнi закони Всесвiту, порушуючi якi, унеможливлюється досягнення результату.

Десь я читав, що Далай-лама сказав: «Сучаснi західні технологiї досягенння успiху

взяли те, що на Сходi вiдомо вже тисячі рокiв. Та на жаль, повністю викинули мораль. Але без неї не можна отримувати довготривалих результатів”.


Релігії ввели поняття гріха, як порушення Божественного порядку, як стіни, що віддаляє від Джерела життя. Усі релігії обмежили людський егоїзм заповідями і дали бажані стандарти поведінки.


Але часто навіть чесноти набувають крайнощів і також є порушенням Законів життя.

 

Також варто відмітити, що не варто нічого особливо ідеалізувати, навіть чесноти чи навіть добрі мрії і цілі, бо можуть перейти в крайнощі, що є такими ж порушеннями, що ведуть до проблем у житті.


Не сотвори собі кумира” як сказано у Біблії. Мрії є для того, щоб пробуджувати в людях енергію і ентузіазм, а не для того, щоб людина стала їхнім рабом.


Люди, які рідко порушують Закони життя, які не загрузли в негативі, миттєво вiдчувають, що роблять щось не так, коли звертають з правильного шляху. Люди, які грішать постійно, вже не здатні цього відчувати. Тому і грішать знову і знову, поки не наступає якесь важке потрясіння.


Такі люди можуть вирватися з цього кола лише перенісши якийсь життєвий крах, тільки це може кардинально змінити їх погляди на життя і переконання.


Ніяких випадковостей не буває. Раджу щодня використовувати таку вправу: кожного дня виходячи з дому, подумки бажайте щастя навколишнім. Своїм друзям, колегам по роботі і навіть конкурентам.


Уявіть собі ніби щодо вас у Бога є таємний план і всі навколишні люди і обставини вам допомогають, навіть ті, які про це не знають і навіть ніби намагаються зашкодити.

Це допоможе знаходити вихід із найскладніших ситуацій, а в проблемах шукати нові можливості. А також допоможе краще відноситись до людей і навіть любити своїх ворогів, адже вони ж для того, щоб допомагати нам стати кращими і сильнішими)))


У кожної людини на цій землі є своє покликання і віднайшовши його людина стає везучою і щасливою. Тому варто в житті займатись тiльки тим, що подобається, а не тільки тим, що є вигідно, тодi з’являється енергія і можливості для здійснення цілей. Йдучи за своїм уподобанням можна знайти своє покликання.


 

 

Повністю стаття тут:


Молитва Св. Ігнатія Лойоли

«Душе Христова»  —  Молитва Святого Ігнатія Лойоли

Душе Христова, освяти мене.

Тіло Христове, спаси мене.

Крове Христова, напої мене.

Водо з ребра Христового, омий мене.

Страсті Христові, зміцніть мене.

О добрий Ісусе, вислухай мене.

У Своїх Ранах Святих сховай мене.

Не дозволь мені віддалятися від Тебе.

Від ворога лукавого захисти мене.

У годину моєї смерти поклич мене

і звели мені прийти до Тебе,
щоб зі святими Твоїми міг я прославляти Тебе
на віки вічні.

Амінь.

 


Довідка:

«Anima Christi» — дуже відома в часи середньовічної Европи молитва. Датою її походження вважають першу половину ХIV ст. і була в індульгенції Папи Римського Івана XXII 1330 року. Всі манускрипти практично сходяться в цьому питанні й тут не може бути ніяких сумнівів у їх точності.

Щодо авторства молитви, то його приписують папі Івану XXII, хоча реальним автором був, скоріш за все, хтось інший. Також автором молитви Anima Christi раніше й до сьогодні вважають Святого Ігнатія Лойолу, бо він постивив її на початку своїх «Духовних вправ» і часто посилається на неї. Це помилка, бо молитва була виявлена ​​в ряді книг, надрукованих в ранні роки життя святого, та знаходиться в рукописі, написаному за сто років до його народження.

Джеймс Мернс (James Mearns), англійський дослідник духовних текстів (hymnologist), знайшов цю молитву у рукописах Британського музею, які датуються бл. 1370 року. У бібліотеці в Авіньйоні зберігся молитовник кардинала Петра де Люксембурга, який помер 1387 року, в якому міститься Anima Christi практично в тому ж вигляді, як вона є сьогодні. Крім того, молитву було виявлено вписану на одному з воріт Алькасар в Севільї, що повертає нас до часів Дон Педро Жорстокого (1350-69).

Ця молитва була так добре відома і так популярна за часів Святителя Ігнатія, що він пише її в першому виданні його «Духовних вправ», мабуть, вважаючи, що exercitant (скорочено), бо читач вже знав її. У більш пізніх виданнях, вона була надрукована в повному обсязі. Це й дало припущення, що все, що в книзі було написано саме Святим Ігнатієм Лойолою. Все це було викладено у Guido Dreves (Stimmen aus Maria-Laach LIV, 493) та B. Baesten (Précis Historiques, XXXII, 630).

Anima Christi

Anima Christi, sanctifica me.
Corpus Christi, salve me.
Sanguis Christi, inebria me.
Aqua lateris Christi, lava me.
Passio Christi. conforta me.
О bone lesu, exaudi me.
Infra tua vulnera absconde me.
Ne permittas me separari a te.
Ab hoste maligno defende me.
In hora mortis meae voca me.
Et iube me venire ad te,
ut cum Sanctis tuis laudem te
in saecula saeculorum.
Amen.


Молитва на Начала і Основи


*Молитва приготування на „НАЧАЛА і ОСНОВИ”


 

 

Господи, дай мені своєї Благодаті  Духа Святого,
щоб усі мої прагнення, наміри, рішення та вчинки були скеровані на служіння і прославлення Твоєї  Божої  Величі,

щоб я пізнавав Твого Сина, любив Його і наслідував.
Дай мені Благодать зрозуміти духовну суть життя вічного і силу вводити її у моє земне життя.    Амінь.