Кохання чи закоханість?


Хлопець і дівчина повинні бути визначеними у відносинах один до одного: або це дружба, або це глибші і серйозні відносини, спрямовані на те, щоб у майбутньому одружитися. Тут не можуть мати місце сумніви і вагання.

Стабільність і визначеність – це дві невід’ємні речі у відносинах між хлопцем і дівчиною, які хочуть будувати своє майбутнє разом.  Без цих двох елементів, можемо сказати напевне, що це не любов. Такі відносини слід або негайно лікувати, або припиняти… продовжувати «у цьому ж дусі» – немає сенсу, бо так відносини будуть лише руйнуватися, спричиняючи біль, проблеми і смуток.

Обираючи з ким зустрічатися, ми, по-суті, обираємо людину, з якою хочемо прожити все життя, з якою готові розділяти усе – радість і смуток, працю і відпочинок, виховання дітей. Отже це є дуже серйозний вибір, який слід робити свідомо і обдумано. І тут важливо не лише, щоб ми були свідомими, але щоб свідомою свого вибору була і ця людина, яку ми, власне, обрали. Не потрібно поспішати, і якщо ми переконані у своєму рішенні, перш ніж переступити поріг дружби, треба переконатися в тому, що наш обранець також відповідно обдумав своє рішення, і потім у майбутньому не скаже нам «пробач, я був несвідомий(-а), коли казав(-ла) тобі, що люблю…». Можливо, ви скажете, що коли ми тільки збираємося почати зустрічатися, то ще не можемо думати про одруження, ми ж тільки починаємо пізнавати одне одного… У відповідь, зауважу, звичайно, що в цей момент ми ще не знаємо чи будемо завжди разом, чи одружимося у майбутньому, але переступити межі дружби означає, так би мовити, зайти у «приватний сектор» людини, відкрити її серце. Тому тут не варто експериментувати. Якщо є сумніви, то хороша дружба – це найкращий спосіб краще пізнати людину, щоб прийняти правильне рішення, не причинивши їй кривди. Звучить «непрактично» і «нудно»? Тоді запитайте себе, чи хотіли би ви, щоб хто-небудь просто так, заради експерименту, «дегустації», ввів вас у довіру, зайшов до вашого серця, запалив надію, а потім… подякував за те що ви дозволили провести експеримент і пішов далі… Висновки робити вам! Одна лиш заувага, найчастіше такі «експериментальні» побачення починаються через фізичну привабливість, яка стає головним, а то й єдиним мотивом наших необдуманих рішень.

Перш ніж сказати комусь «я тебе люблю», варто пересвідчитись чи це є справді любов, чи, можливо, закоханість?! Адже закохатися можна навіть у людину, якої ви не знаєте, яка, однак, вам чимось дуже сподобалася. Закохатися можна і коли ви вже зустрічаєтеся, і навіть коли одружені. Позаяк, закоханість не є чимось поганим, ані не є гріхом, але слід вміти відрізняти її від любови, щоб уникнути неприємностей і помилок.

 

Давайте розглянемо також деякі особливі риси любови, порівняємо, чим вони відрізняються від закоханости:

1. Час. Любов росте поступово. Закохатися можна моментально;

2. Знання. Любов росте, коли ми пізнаємо усі якості людини, яку любимо, і приймаємо їх. Закоханість зосереджується переважно на одній позитивні якості, яку ми бачимо у цій людині;

3. Центр уваги. Любов зосереджена на иншій людині. Вона виходить за межі себе. Закоханість дбає перш за все про себе;

4. Вірність. Любов – це посвята одній людині. Закоханим можна бути у багатьох людей одночасно;

5. Впевненість. Люблена людина почуває себе впевнено. Вона довіряє людині котру любить, адже знає на чому ґрунтуються їхні відносини. У закоханої людини впевненість не може мати твердого ґрунту, бо у такому випадку важко реально оцінити відносини, і ми скоріш за все бажане видаємо за реальне. Або впевненість взагалі відсутня, що може виражатися, наприклад, через ревнощі.

6. Вирішення проблем. Люди, які люблять одне одного, визнають свої проблеми і намагаються їх вирішити. При закоханості проблеми ігноруються, або «замальовуються» рожевим кольором.

7. Відстань. Любов постійна. Закоханість минає, якщо настає якась відстань, яка тимчасово розлучає людей.

8. Фізична привабливість і контакт. Якщо люди люблять одне одного, то фізичний контакт займає маленьку частину стосунків. У закоханості, фізичний аспект – це ціль і мета стосунків.

9. Постійність. Любов стабільна. Закоханість з’являється і зникає раптово.

10. Здатність чекати. Люблячі люди вміють чекати, але і не відтягують одруження. Закохані не бажають чекати ані години, хочуть якнайшвидше одружитися. Час сприймається як щось негативне.

І ще один важливий момент, на який варто звернути увагу – це модель відносин, яка закладена у нашій свідомості. Правильне настановлення допоможе нам побудувати добрі відносини і бути щасливим у майбутньому.


Отож розгляньмо дві моделі відносин:

Голлівудська модель відносин:

1) Знайти собі «підходящу» людину;

2) Закохатися в цю людину;

3) Приписати їй усі свої мрії, надії і сподівання;

4) Якщо нічого не виходить, то повторити пункти 1-3.

Це егоїстична модель, яку нам пропонує сучасний світ. Обираючи собі пару на все життя, ми керуємося тільки думкою про те, щоб нам було добре. Шукаємо багату, красиву, розумну і слухняну людину, яка буде нам завжди і всюди догоджати. Наступним кроком ми намагаємося якимось чином закохатися в цю людину і приписати їй усе те, що ми мріємо у ній знайти… Все це рано чи пізно приводить до великого розчарування, бо мотивом нашого вибору не була щира і глибока любов. Кінець-кінцем такі відносини розпадаються, бо ми прагнули лише отримувати, а не дарувати… любов же повинна бути взаємною.

Божа модель відносин:

1) Стати «підходящою» людиною;

2) Жити в любові;

3) Покладати надію на Бога і старатися «догодити» Йому у наших відносинах.

4) Якщо стосунки руйнуються – повторити пункти 1-3.

Божа модель є чимось протилежним до того, що пропонує нам світ. Згідно з нею, ми в першу чергу повинні самі стати цією «підходящою» людиною, що у найглибшому значенні слова означає наслідувати Христа. Хто хоче, щоб у майбутньому в нього була добра дружина – повинен вже зараз, тут і тепер зробити все можливе, щоб стати добрим чоловіком. А для цього потрібно вже зараз почати працювати над собою у всіх можливих аспектах. Потрібно дбати про свій духовний, моральний і фізичний ріст. Так, декому з нас доведеться прикласти чималих зусиль, але саме на цьому етапі ми закладаємо фундамент нашого щастя у майбутньому.

Наступним кроком у Божій моделі відносин є жити у любові. І тут слід розуміти, що любов – це не тільки приємні почуття, які ми відчуваємо до иншої людини. Говорити теплі слова, дарувати ніжні обійми, прогулюватися тримаючись за руку, разом дивитись на захід сонця – це ще не означає любити! Любов – це давати людині те, чого вона найбільше потребує, тоді, коли вона цього найменше заслуговує4.

Третій крок у Божій моделі відносин – це у всьому надіятися на Господа, і будувати наші відносини керуючись Божим словом і Божими заповідями. Пам’ятаймо, заповіді Божі не є для того, щоб нас обмежити, чи щось у нас відібрати… вони дані Богом з великої любови, для того, щоб живучи за ними, ми були щасливими.
Останній крок, а радше маленька примітка у Божій моделі полягає у тому, що не потрібно «шукати скалку в оці брата», але «витягнути колоду зі свого ока». Якщо у нас щось не виходить, не потрібно відразу звинувачувати в цьому иншу людину. Так, можливо доля правди у цьому є, але завжди слід починати з себе самого!
Врешті, пам’ятаймо, побачення – це не відпочинок і не розвага. Побачення – це час, коли ми готуємося до того, щоб прожити з иншою людиною разом ціле життя. Це час тривалої і деколи нелегкої праці над собою – праці як духовної, так і фізичної. Побачення – це час, коли ми намагаємось якнайкраще пізнати потреби коханої людини, її смаки і вподобання, її особливості, щоб дарувати їй таку любов, якої вона потребує.

Джерело: Дивенсвіт


ҐЕТЕ — ФАУСТ

Йоганн-Вольфґанґ ҐЕТЕ (1749-1832)

ФАУСТ


Переклав з німецької Микола ЛУКАШ

Уривок:


НА ВУЛИЦІ 

Фауст. Маргарита проходить мимо.

Ф а у с т

Гарна панно! Не відмовте в честі , 
Дозвольте вас додому пров’ести.

М а р ґ а р и т а

Не панна я, й не гарна я, 
Додому втраплю і сама.

(Випручалась і пішла). 

Ф а у с т

Їй-Богу, чарівне дитя!
Таких не бачив за все життя.
Цнотлива, скромна – ангел кругом,
І трохи з перцем, заразом.
Корали уст, рум’янець щік – 
Я не забуду їх повік!

Очиці опустила вниз – 
Аж серце пройняла навкрізь.
А як відрізала мені…
Я в неї просто в полон’і.

Увіходить Мефістофель .

Ф а у с т

Ти мусиш дівку ту підмовить!

М е ф і с т о ф е л ь

Яку?

Ф а у с т

Та ту, що ось пройшла. 

М е ф і с т о ф е л ь:

Вона приходила на сповідь, 
Тут у священика була; 
У сповідальню я прокравсь – 
Вона невинна, я дізнавсь. 
Ходила на сповідь задарм’а; 
Над нею в мене влади нема.

Ф а у с т

Уже за чотирнадцять їй. 

М е ф і с т о ф е л ь

Говориш ти, мов Ганс Ласій, 
Що на всі любі квітки жадний 
І думає, що кожна честь 
І ласка лиш для нього єсть; 
Цей шлях бува часом трудний.

Ф а у с т

Пане магістре Похвальний, 
Не треба моралі, то марна праця! 
Ось тобі слово моє тверде: 
Як те дівчатко молоде 
Цю ніч мені на руки не впаде, 
То опівночі ми мусим розстаться.

М е ф і с т о ф е л ь

Зміркуй, що можна, а що ні! 
Два тижні треба буде мені, 
Щоб тільки знайти якусь прикл’ючку.

Ф а у с т 

Мав би я часу сім годин, 
То і без чорта, сам-один, 
Звів би таку гарненьку штучку.

Звів би таку гарненьку штучку.

М е ф і с т о ф е л ь

Говориш, як француз-пустак; 
Тобі все шкода й невиг’ода. 
Яка ж одразу насолода? 
Тоді кохання буде всмак, 
Коли ти здалеку зайдеш 
І фіґлі-міґлі поведеш,
Доскочиш кралі шляхом інтриг, 
Як знаєм ми з італійських книг.

Ф а у с т

Й без того маю апетит!

М е ф і с т о ф е л ь

Та годі, ти мені обрид! 
Щоб спокусить оте дитя, 
Не будьмо поквапні без пуття, 
Тут штурмом нічого кид’атись, 
Треба до хитрощів удатись.

Ф а у с т

Добудь од неї мені що-будь! 
Дай у покої її побуть! 
Дістань хустину з грудей її, 
Підв’язку з ніжки милої!..

М е ф і с т о ф е л ь

Щоб бачив ти, що я тобі 
Допомагаю у цій журбі, – 
Нам нічого довго зволікати, 
Сьогодні зводж’у до її кімнати.

Ф а у с т

До неї? Нею володіть?

М е ф і с т о ф е л ь

Ні, вона буде в сусідки сидіть, 
А ти тим часом можеш мріть 
На самоті, в оселі тихій, 
Про неї, про майбутні втіхи.

………………….


ВЕЧІР 

Невеличка чистенька кімната.

М а р ґ а р и т а
(заплітаючи і підв’язуючи коси)

Що б я дала, щоб хто сказав, 
Який то пан мене займав! 
Такий у нього пишний вид, 
Одразу знать вельможний рід – 
Це мов написано на ч’олі, 
А то б не давав собі так волі.

(Виходить).


Повністю текст поеми можна прочитати тут: