Дива знаходяться поруч


Дива можуть знаходитись поруч з нами.

Просто треба подивитись уважно навкруги. Подивитись в очі тим, хто тебе оточує – і ти побачиш світло, яке так довго шукав.

А ще треба вірити.. Вірити в те, що ти не один, вірити в те, що кому ти небайдужий, вірити, що щастя можливе. Щастя – поруч, просто озернись і зумій знайти його.

А якщо знайдеш – не відпускай.

Кохання й довіра

Історія:

Парень с девушкой едут на мотоцикле.
Девушка: Притормози! Мне страшно!

Парень: На самом деле это весело!

Девушка: А я говорю — мне страшно!

Парень: Тогда скажи,что ты меня любишь.

Девушка: Я люблю тебя!Тормози!

Парень: Обними меня очень крепко.


*Девушка его обнимает*

Парень: Сними с меня шлем и одень на себя — он мне надоел.

*Девушка одела шлем*

——

На следующий день в газетах:Мотоцикл разбился на высокой скорости.В тот момент на нем было два человека, но выжил только один.

——

*На самом деле парень знал,что у мотоцикла отказали тормоза,но побоялся признаться в этом девушке.Он попросил ее сказать,что она его любит,обнять его покрепче в последний раз и одеть его шлем,чтобы она осталась жить,хотя это значило его смерть.


P.S. Вот интересно , а что бы было, если бы девушка начала рассказывать — остановишь, когда скажу, не буду шлем одевать, тормози и т.д… Точно бы погибли вместе.

Наверно, она его тоже очень любила — раз в критической ситуации — не задавала лишних вопрос , а делала , то что просили. )

 

P.P.S. Любящая женщина будет подавать мужчине патроны, не спрашивая в кого он стреляет и от кого убегает…

P.P.P.S. бувають моменти коли не треба питати, а — просто довіряти…

 

Закохане серце та секс

 

Закохана людина завжди випромінює радість, однак не завжди сексуальні обійми приносять бажане задоволення. Багато пар починають із шаленої закоханості, проте чомусь закінчують розчаруванням.

Для більшості людей легко досягнути збудження, але перетворити його на дійсне задоволення буває доволі складно.

Для багатьох людей сексуальний контакт з партнером є неусвідомленим табу. Основою такого конфлікту є та чи інша несвідома позиція по відношенню до обранця чи обраниці. На мою думку, стосунки між закоханими можуть розвиватись в межах двох різних почуттів.

У залежності від того, яке з переживань відіграє провідну роль, відповідну поведінку людина демонструє до свого партнера. Одне з цих почуттів – це туга за близькості, що виникає від нестачі тепла та любові, інше – це потреба в близькості, породжена надмірними почуттями. Обидва емоційних становища абсолютно щирі, але різниця полягає в тому, що перше переживання – дитяче, інфантильне і його мета – взяти в полон кохану людину, поглинути її, і як наслідок це виливається в постійний контроль над життям партнера, з нескінченними доказами любові.

Друге почуття зріле, воно не прагне увібрати в себе кохану людину, і дає другій половинці відчуття вільного вибору. Людина, яка любить так, є вільною і дає свободу партнеру. Зріла сексуальність є атрибутом свободи і незалежності. Чи багато хто готовий дати це відчуття свободи своїй коханій людині?

У першому випадку, секс – це всього лише спосіб для встановлення близькості, отримання тепла. Багато жінок стверджують, що вже мають величезне задоволення від обіймів чоловіка. Для таких жінок сам статевий акт не так вже й важливий, ніж переживання безпеки, яке дає бажаний чоловік.

Багато чоловіків йдуть на сексуальний контакт не тільки для того, щоб проявити любов, але й для підтвердження своєї мужності. Такі контакти є не проявом любові, а реагуванням різних установок на протилежну стать, часто з певною зневагою. Страх віддачі себе жінці характерний для багатьох чоловіків.

Усі мріють про екстаз і задоволення від кохання. На жаль, це трапляється рідко, а з деякими людьми – ніколи. Людські серця відчувають тугу за любов’ю, але самовіддача при цьому виявляється недоступною. Так, як відчуття безпеки вище будь-яких поривів закоханості, контроль над своїми переживаннями стає сильнішим за любов і самозречення. Цей контроль є захистом від психологічних травм.

Прагнення до сексуального контакту наповнене двома переживаннями – це чуттєвість або ніжність, і друге – агресія, яка прагне розрядити створене збудження. Без злиття цих двох емоційних станів сексуальна взаємодія позбавлена своєї глибини і сили почуттів.

У невротичної особистості відбувається розщеплення чуттєвості і агресії, така людина ніколи не відчує обидва ці стани одночасно. Ніжність є почуттям дитячим, інфантильним, воно характеризує людину, як милу й ніжну, але при цьому не виявляє жодного прагнення до розрядки. Такі люди можуть годинами сидіти в обнімку і отримувати задоволення від близькості з партнером. Такому стану притаманний сум, меланхолія після бажаної близькості. Для них саме еротична взаємодія важливіша, ніж розрядка. У багатьох випадках секс необхідний такій людині лише для підтримання відносин, головна складова – це збагачений світ почуттів і переживань. Зв’язок таких партнерів наповнений еротикою і любов’ю, але вона дитяча.

І, навпаки, у людини домінує агресивний аспект, і прагнення до оволодіння партнером настільки сильний, що для ніжності мало залишається місця, такий секс також не дає справжнього задоволення. Така поведінка більш характерна для чоловіків, страх перед жінкою розщеплює чоловічу сексуальність. Саме відділення почуттів від сексуальних поривів і не дає можливість чоловіку повністю розслабитися. А його сексуальна ідентифікація пов’язана виключно з тим, скільки разів за ніч він зміг досягти оргазму. Інші чоловіки займають мазохістську позицію, всі їхні спроби спрямовані лише на те, щоб допомогти партнерці досягти оргазму, не звертаючи уваги на якість своїх власних переживань.

Страх самовіддачі себе партнеру або партнерці пов’язаний з батьківсько-дитячими взаємовідносинами, коли грубо порушувалися права дитини на вільне самовираження. Чоловіки чинять опір самовіддачі в любові, контролюючи себе і тим самим, як би стверджуючи свою владу над жінкою, що служить для них захистом від травматичних переживань. Заперечуючи свою емоційну віддачу процесу, вони заперечують свій страх перед жінкою, страх бути відкинутим, але в кінцевому підсумку, саме така гра і підточує їх сили, і все закінчується втратою коханої. Відбувається саме те, чого вони так побоювалися. Гра у владу виявляється лише фасадом, за яким стоять вразливість і безпорадність.

Справжня мужність полягає в ідентифікації людини зі своїми сексуальними почуттями, а не в його сексуальному функціонуванні. Більшість відносин між чоловіком і жінкою починаються з любові, а закінчуються боротьбою за владу, яка вступає у свої права після досягнення певної інтимності. Критика з одного боку породжує критику з іншого. Метою стає досягти переваги над партнером, використовуючи недоліки і промахи іншого. Такий зв’язок приводить людей в пастку, утворюється замкнене коло, де вони згадують
свої дитячі конфлікти з батьками. Такий зв’язок може перерватися, або чоловік і жінка будуть постійно боротися в її рамках без надії знайти любов, радість і задоволення від сексу.

На несвідомому рівні страх любові пов’язаний зі страхом перед протилежною статтю, тому що на глибокому рівні всі чоловіки ідентифікують жінок зі своїми матерями, а жінки – чоловіків зі своїми батьками. Такий стан справ був би природнім, якби всі батьки були люблячими та позбавленими сексуальних проблем, то сексуальні взаємини між статями були б менш травмованими, менш проблематичними. Більшість людей згадують своє дитинство, як конфліктне, позбавлене почуття безпеки. На жаль, ніщо на землі не проходить безслідно.

Контролюйте свої емоції та почуття відносно вашої коханої людини, особливо коли ви так відкрились один одному та дуже легко можете все зруйнувати.

 

Одиночество мужчин


» Иногда я с ужасом думаю, каково быть мужчиной. 
По большому счету, о нем, о мужчине никто не думает. Каково ему жить? 
О тюленях и морских котиках думают больше.

Все (не будем показывать пальцем) думают только о том, любит-нелюбит. Делает-не делает. Приедет-не приедет. Изменит- не изменит. Женщина, зависимая от мужчины, похожа на пленника, которому вывернули руки и привязали локтевыми суставами к кому-то другому. К ее мужчине. Чуть он шевельнется, она шипит- «мне больно!»  Когда он замирает, она дергает — ты чего замер? ты жив? Ты ко мне относишься?

Это я утрирую, как всегда. Но большому счету, всмотритесь в зеркало. По-настоящему думать о мужчине может женщина, которая либо от него ничего уже не ждет, либо которую он называет мамой. 
Все больше моих знакомых мужчин жалуются на одиночество. Выглядят одинокими. Выбирают одиночество.  Иногда им нужно, чтобы мы их просто погладили и не задавали вопросов. К стыду своему, я могу погладить, но в большинстве случаев не удержусь от вопросов. Потому что беспокоюсь за себя. Относится ли он ко мне. Большинство моих знакомых женщин так или иначе, не мытьем так катаньем, вытягивают из мужчин отношение. Хоть какое-нибудь.

Между тем, мужчина устает и закрывает глаза. Он больше не хочет видеть ни свой бизнес, ни свою женщину, ни свою глобальную ответственность за все. Если у него что-то не получается, он мудак. Он живет с ощущением «я мудак», и у него нет волшебного слова «зато». Это у нас все проще. У меня не все ладно на работе, но зато муж хороший. У меня ни мужа, ни работы, но зато ноги. И грудь. Ну да, я толстая, но зато Катька еще толще. У мужчин это «зато» почему-то не работает. Правила их честны, строги и просты. У тебя яйца большие, но зато нет карьеры? Ну ты и мудак. У тебя бентли, но зато нет любимой женщины? Ну ты и мудак. У тебя есть любимая женщина, но зато нет бентли? ну ты и мудак!

Они вечно встроены в конкуренцию — раз, и в иерархию — два. Они вечно выясняют, кто из них щенок и кто главный на площадке. И иногда, приходя домой, они просто хотят лечь лицом вниз и закрыть глаза. В одиночестве. Потому что если не в одиночестве — то опять мудак. Слабак и тюфтя. Я бы никогда не смогла быть мужчиной. Я слабак и тюфтя, и часто реву под одеялом. И мне никто слова не скажет. Я сама себе слова не скажу. А у настоящих героев жесткое табу на жаление себя.

Я была молода, а мой муж строил бизнес. В 90-е годы. Он приходил домой и ложился, закрыв глаза. А я хотела, чтобы он со мной поговорил. И он говорил. Едва живой от усталости.
Потом, уже в своей незамужней жизни, я хотела от любимых мужчин еще чего-то. Чтобы любил. Чтобы женился. Чтобы розы. Не делай мне больно. Не шевелись. Или нет. Шевелись — и делай мне хорошо. Что они при этом чувствуют? Чем дальше в лес, тем меньше я в этом понимаю. И когда у меня хватает фантазии представить, что им надо иногда чтобы их просто приняли и поняли, и молчали, и принесли чай, и все это — не сегодня и не завтра, а долго, долго, пока все не наладится — тогда мне кажется, что я все понимаю. Тогда исчезает пол, и остаются просто два взрослых человека, которые могут сделать друг для друга что-то хорошее. Поддерживающее. Дружеское. Любящее.

Я впервые в жизни об этом всерьез думаю. Мне кажется, они становятся все более одиноки и заброшены на фоне всех этих курсов для стерв и женской самостоятельности. И им нельзя никому об этом говорить, об этом своем нарастающем одиночестве…. «

LQ (http://community.livejournal.com/lq_magazine/)