Спочатку було Слово
Блог > Коментарі до замітки

Весна (вірш А. Фет)

 

Я прийшов до тебе, мила,
Розказать, що сонце встало,
Що його живуща сила
В листі променем заграла, —

І у лісі щохвилини
Кожна брунька оживає,
I лунає спів пташиний,
I нове життя буяє;

Що до тебе з тим же палом
Б'ється серце, ллється мова,
Що душа, пойнята шалом,
Вся тобі служить готова,

Що на мене повіває
Щастя, радість відусюди...
Щó співатиму — не знаю,
Але співів — повні груди!

переклад:  Микола Вороний

 

 

четвер, 12.03.2009, pbest
Коментарі
2009/03/12 22:38:57
Замечательное стихотворение и перевод хороший, но в оригинале звучит все-таки лучше. В любом случае спасибо :)
-
2009/03/19 18:08:56
там є друга частина-продовження (і я дякую, що не процитував)


Сонця промінь палкий грав на липах в садку,
Рисувала ти щось на блискучім піску.
Я думкам оддавався, я вірив весні, —
Але ти не сказала ні слова мені.

Я давно відгадав, що моя ти була,
Що для мене ти щастя своє віддала.
«Сталось так, — я казав, — не по нашій вині!»
Ти ж нічого на це не сказала мені.

Я стогнав, я благав, що не слід нам кохать,
Що нам треба в минулому все занедбать,
Що в прийдешнім цвітуть всі права красоти,—
I нічого мені не відмовила ти.

Я очей не відводив од тебе в труні:
Згаслу тайну хотілось пізнати мені,
На лиці твоїм вирок для себе знайти,—
I нічого... нічого не мовила ти.